Ця книга про незвичайну долю автора та життя інших людей з його маленького села на Харківщині. У ній містяться спогади про НЕП і голодомор, особисте свідоцтво про довоєнну колективізацію, перебування в Бухенвальді та втечу з нього, про п'ять важких років служби в Радянській Армії. Але це не просто автобіографічна повість – це історія про те, як Він шукає «втрачену вівцю» та як її знаходить, вириваючи з рук смерті. Це розповідь про те, як Бог зцілює змучених зневірою людей, перетворюючи їх на мужніх борців, які несуть світові спасенне Євангеліє. Григорій Зінченко (нар. 1925) пережив не лише німецький Бухенвальд, а й радянський – цього разу вже за свою віру. Наразі він повертається з еміграції в Україну та працює над створенням дитячого притулку на Харківщині, не бажаючи, щоб у долі молодого покоління його співвітчизників повторився Бухенвальд.
Ще немає коментарів. Будьте першим!